МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА
ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ УКРАЇНИ

Нову аукціонну модель підтримки ВДЕ нам необхідно запровадити в максимально стислі терміни, враховуючи при цьому кращий закордонний досвід та, водночас, - реалії українського паливно- енергетичного комплексу - Ольга Буславець

27.02.2019 | 12:27

 

 

За результатами засідання робочої групи в Комітеті ПЕК ВРУ з доопрацювання проекту Закону України 8449-д.

 

 

25-26 лютого, під головуванням  в.о. голови Комітету ПЕК Верховної Ради України Олександра Домбровського за участі народних депутатів, представників Міненерговугілля, ДП «Енергоринок», ДП «НЕК «Укренерго», інших органів влади та установ, профільних асоціацій і експертів проведені робочі наради щодо доопрацювання окремих положень законопроекту 8449-д, яким запроваджується нова аукціонна модель підтримки відновлювальної енергетики в Україні.

 

Представляючи позицію Міністерства, генеральний директор Директорату енергетичних ринків Ольга Буславець наголосила, що Міненерговугілля комплексно підходить до вирішення завдань сталого розвитку відновлюваної енергетики та електроенергетичного комплексу в цілому і працює над упередженням ризиків, що можуть цьому зашкодити. Роздані народним депутатам аналітичні матеріали Директорату чітко проілюстрували масштаб тих загроз економічного і технічного характеру для електроенергетичного комплексу, що найближчим часом виникнуть в рамках діючої нормативної-правової бази стимулювання ВДЕ.

 

Так минулого року приріст об’єктів відновлюваної енергетики з негарантованим графіком виробництва електроенергії (СЕС і ВЕС) склав +820 МВт. У поточному та наступному роках додатково очікується введення ще +2,5 ГВт енергії сонця і вітру, що разом з іншою альтернативною генерацією перевищить 5 ГВт встановленої потужності. Виплати за вироблену цією генерацією електроенергію в межах чинного законодавства, починаючи з 2021 р. та впродовж наступних 10 років  становитимуть понад 40 млрд гривень щорічно! І це не враховуючи додаткових платежів за врегулювання небалансів цих електростанцій, що можуть додатково становити від 10 до 35 млрд. грн. на рік залежно від вартості маневрової генерації в новій моделі ринку (за даними ДП «НЕК «Укренерго»). У підсумку, ця сума перевищить плату за всю вироблену атомними електростанціями України у 2018 році електроенергію! Варто нагадати, що частка АЕС в структурі виробництва електроенергії в минулому році становила 56%, або в 10 разів більше, ніж очікувана в 2021 році генерація з 5 ГВт об’єктів відновлюваної енергетики. Перераховані додаткові витрати важким тягарем ляжуть на плечі споживачів електричної енергії.

 

Водночас, як підкреслила Ольга Буславець, це не означає, що потрібно зупинити розвиток відновлюваної енергетики, навпаки, це свідчить про нагальну необхідність переходу до нової, більш ефективної моделі її стимулювання. Генеральний директор Директорату  навела пропозиції Міненерговугілля, які необхідно імплементувати у нову модель підтримки для забезпечення більш раціонального розвитку відновлюваної енергетики, що дозволить одночасно знизити фінансове навантаження на споживачів і забезпечити  операційну безпеку режимів Об’єднаної електроенергетичної системи України.

 

Зокрема, в черговий раз було зазначено, що зростання відновлюваної енергетики в розвинених країнах насамперед забезпечується чітким прагматичним підходом до моделей її стимулювання, які враховують усі особливості як національних економік, так і енергосистем цих країн. Так у європейський країнах модель стимулювання ВДЕ передбачає змагальність інвесторів за нижчу ціну, контрольованість обсягів уведення нової генерації різного типу та гнучкі механізми адаптації системи підтримки до нових технічних і економічних викликів. Але насамперед - активну участь побудованих об’єктів ВДЕ в усіх сегментах ринку електричної енергії, у тому числі – внутрішньодобовому і балансуючому ринках. Реалізується це шляхом отриманої за результатами аукціону надбавки до ринкової ціни за електричну енергію, яка в періоди її надлишку (наприклад – під час великої вітрової активності) може знижуватись практично до нуля. Звичайно, також передбачена повна відповідальність виробників з ВДЕ за свій небаланс, що спонукає їх підвищувати точність прогнозування графіку генерації на СЕС та ВЕС, уводити системи керування виробництвом електроенергії та розвивати альтернативні засоби балансування (системи акумулювання, високоманеврову генерацію).  Також слід зазначити, що наявна в європейських країнах мережа інтерконекторів та спільні ринки дозволяють експортувати дешеві надлишки електроенергії, виробленої з ВДЕ, чи навпаки, докупити її у разі недостачі. І тим самим забезпечити балансову надійність власної енергосистеми в умовах різких коливань змінної генерації СЕС і ВЕС.

 

Ситуація в Україні в цій частині є значно складнішою. Енергосистема України переобтяжена базовими потужностями АЕС і ТЕС та характеризується браком маневрової генерації. Потреба в обсягах резервів первинного і вторинного регулювання, резерву заміщення стрімко наростає через збільшенням частки СЕС і ВЕС з негарантованим графіком виробництва електроенергії. Особливо – за відсутності відповідальності за небаланси та, відповідно, стимулів до впровадження технічних систем щодо його забезпечення і підвищення точності прогнозування власного виробітку. За даними ДП «НЕК «Укренерго» в таких умовах енергосистема України зможе без обмеження атомної генерації прийняти лише 3 ГВт СЕС і ВЕС. Як вже зазначалось, ці показники будуть досягнуті на кінець поточного – початок наступного року.

 

Разом з цим, на відміну від країн ENTSO-E, в Україні відсутня можливість покрити потребу в балансуючій потужності на суміжних ринках. Наразі ОЕС України забезпечує нульові перетоки з енергосистемами Білорусі та Росії і працює в умовах, наближених до ізольованих. Тому, як зазначила Ольга Буславець, при плануванні розвитку електроенергетичного комплексу розраховувати ми можемо лише на власні сили і резерви. У цьому контексті вкрай важливим є питання посилення відповідальності за небаланс для виробників з ВДЕ вже з 2021 року, що дозволить знизити потребу в обсягах балансуючих потужностей та стимулюватиме розвиток ринку допоміжних послуг. Що своєю чергою розширить можливості ОЕС України до інтеграції нових об’єктів з ВДЕ.

 

Доповнюючи, керівник експертної групи розвитку ВДЕ Директорату Олександр Мартинюк зазначив, що прагматичною також є європейська модель підтримки малих генеруючих установок споживачів, які використовують енергію сонця та вітру. До прикладу, в Данії такі споживачі можуть встановлювати генеруючі потужності з ВДЕ в основному для компенсації власного споживання і продавати надлишки тільки з перших 6 кВт незалежно від загальної потужності установки за ціною лише 0,6 крон (8 євроцентів за 1 кВтгод) при погодинному обліку. У Німеччині верхня ціна продажу надлишків СЕС домогосподарств складає близько 11 євроцентів. В обох випадках це кратно менше, ніж вартість електричної енергії в мережі (30-36 євроцентів за 1 кВтгод).

 

На жаль, діюча в Україні модель підтримки приватних СЕС і ВЕС призвела до спотворення самої ідеології розвитку розосередженої генерації, наближеної до споживачів. Такі агреговані шляхом поділу земельних ділянок електростанції часто використовуються не для покриття власного попиту, а виключно для продажу всієї електричної енергії за діючим високим тарифом у 18 євроцентів, що найближчим часом буде відображатися на платіжках інших споживачів. Більше того, безконтрольність власників генеруючих установок в частині їх будівництва та експлуатації і відсутність відповідальності за неналежну якість відпущеної ними електроенергії призводить до коливань напруги в мережі та погіршення безпеки електропостачання сусідів. Тому Міненерговугілля пропонує унормувати проблемні питання будівництва і експлуатації генеруючих установок споживачів таким чином, щоб вони не призводили до погіршення нормативних показників якості електричної енергії в мережі та безпеки її постачання. А також – обмежити їх розміщення дахами та/або фасадами капітальних будівель, що, як правило, є центрами навантажень.

 

Також Ольга Буславець підкреслила, що для забезпечення розвитку відновлювальної енергетики у більш ефективний спосіб необхідно враховувати топологію мережевої інфраструктури та регіональну структуру генеруючих потужностей (баланс попиту та пропозиції). Так Об’єднана електроенергетична система України має нерівномірний розподіл генеруючих потужностей і характеризується наявністю як профіцитних з погляду енергобалансу регіонів (переважно на півдні та заході) так і дефіцитних (центр та північ). Зосередження об’єктів СЕС і ВЕС у південному регіоні призводить до перевантаження ліній електропередачі, зростання транзиту електроенергії, а отже – і до її технологічних втрат в мережі. На жаль, саме така тенденція має місце впродовж останніх чотирьох років, внаслідок чого обсяг технологічних втрат електроенергії збільшується в середньому на 0,1% в рік.

 

Тому в майбутній моделі підтримки ВДЕ важливо передбачити гнучкі механізми, які б дозволили, за потреби, оголошувати конкурс на необхідну генерацію на пропонованих земельних ділянках, як це реалізовано в аукціонних моделях, зокрема Данії (офшорні ВЕС) чи Казахстану. Це дозволить не тільки оптимізувати потокорозподіл, а й залучити до конкурсу землі місцевих громад в дефіцитних енергорайонах, або державного фонду, у тому числі – в зоні відчуження, території збиткових шахт, що закриваються, шельфові ділянки. Що своєю чергою дозволить збільшити коло учасників, посилити конкуренцію та знизити ціни. Реалізація подібної моделі в Казахстані призвела до встановлення аукціонної ціни для СЕС і ВЕС на рівні 1,3 грн/кВтгод, тобто навіть дешевше, ніж теплова генерація в Україні! За аналогічною схемою (пропонування шельфових зон з визначеними умовами на приєднання) була побудована вся офшорна вітроенергетика Данії – світового лідера за часткою виробництва електроенергії на ВЕС в енергобалансі. При цьому, середня вартість генерації офшорними ВЕС становить близько 6-ти євроцентів за 1 кВтгод. Необхідно зазначити, що в рамках пропонованого механізму можуть бути реалізовані різні інноваційні проекти: ВЕС на шельфі та водосховищах Дніпра, СЕС на дахах муніципальних будівель, генеруючі установки з системами акумулювання електроенергії в рамках «острову Бурштинської ТЕС», тощо. Подібний підхід зі стимулюванням інноваційних рішень передбачений, зокрема, в аукціонній моделі Німеччини.  

 

У підсумку, наголосила Ольга Буславець, нову аукціонну модель підтримки ВДЕ нам необхідно запровадити в максимально стислі терміни, враховуючи при цьому кращий закордонний досвід та, водночас, – реалії українського паливно- енергетичного комплексу. Пропозиції Міненерговугілля в цій частині дозволять забезпечити сталий розвиток відновлювальної енергетики і поступово заміщувати традиційну теплову генерацію відповідно до Енергетичної стратегії України без порушення безпеки постачання електричної енергії споживачам.

 

Презентацію розміщено за посиланням

http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/doccatalog/document?id=245343726

 

версія для друку