МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

Співробітництво Україна - НАТО

10.04.2018 | 09:25

 

 

Для України стратегічне партнерство з НАТО є невідємною складовою євроінтеграційного курсу, оскільки доповнює процес внутрішньодержавних перетворень у контексті імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державамичленами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, реалізації Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, та виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Стратегічне партнерство з НАТО дає змогу зробити процес інтеграції України в європейську та євроатлантичну спільноту комплексним і всеохоплюючим.

Розвиток та подальше поглиблення відносин стратегічного партнерства України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО), з дотриманням принципів, зафіксованих у Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-атлантичного договору, підписаній 9 липня 1997 року, Декларації про її доповнення від 21 серпня 2009 року, а також на виконання рішень, прийнятих за результатами засідань Комісії Україна – НАТО на рівні глав держав та урядів (4 вересня 2014 року, м. Ньюпорт, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії) та 9 липня 2016 року, м. Варшава, Республіка Польща).

 

Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору  регулює відносини України з НАТО та визначає політичні зобов'язання сторін на найвищому рівні і необхідність розвивати відносини особливого та ефективного партнерства з метою сприяння більшій стабільності і просуванню спільних демократичних цінностей у Центрально-Східній Європі. До моменту підписання хартії Україна мала змогу співпрацювати з НАТО лише у рамках Ради євроатлантичного партнерства і програми «Партнерство заради миру». Документ складається з 5 розділів та 19 статей. На виконання Хартії 10 жовтня 1997 року було створено Комісію Україна — НАТО, що стала органом прийняття рішень, відповідальним за розвиток відносин між Північноатлантичним альянсом і Україною та скерування спільної діяльності. Документ підлягав ратифікації Верховною Радою відповідно до закону про міжнародні договори України, адже не містив правових зобов'язань.

 

Основні положення Хартії про особливе партнерство:

Розділ І «Розбудова розширених та поглиблених відносин між Україною та НАТО» підкреслює глибоку трансформацію організації Північноатлантичного договору, що відбулася наприкінці «холодної війни», її тривалу адаптацію до нових реалій євроатлантичної безпеки, які включають нові завдання в галузі миротворчих операцій, здійснюваних за повноваженнями Ради Безпеки ООН або за відповідальністю ОБСЄ.

У розділі II «Принципи розвитку відносин між Україною та НАТО» Україна і НАТО підтверджують свої зобов'язання щодо визнання, що безпека всіх держав у регіоні ОБСЄ є неподільною, що жодна країна не повинна будувати свою безпеку за рахунок безпеки іншої та не може розглядати жодну частину регіону ОБСЄ як сферу свого впливу; утримування від загрози силою або використання сили проти будь-якої держави будь-яким чином, несумісним з принципами Статуту ООН або Гельсінського Заключного акта 1975; визнання невід'ємного права всіх держав вільно обирати та застосовувати власні засоби забезпечення безпеки; поважання суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності усіх інших держав, непорушність кордонів і розвиток добросусідських відносин тощо.

У розділі III «Сфери консультацій та/або співробітництва між Україною та НАТО» серед таких сфер називаються: політичні питання, що стосуються євроатлантичної безпеки та стабільності; запобігання конфліктам, управління кризами, підтримання миру, врегулювання конфліктів та гуманітарних операцій; політичні та оборонні аспекти нерозповсюдження ядерної, біологічної та хімічної зброї; контроль над озброєнням та роззброєнням; експорт озброєнь і передача сукупних технологій; боротьба з контрабандою наркотиків і тероризмом.

Розділ IV «Практичні механізми для консультацій та співробітництва між Україною і НАТО» передбачає проведення регулярних зустрічі між Україною та НАТО на рівні Північноатлантичної ради, взаємні візити високого рівня, механізми військового співробітництва, утворення військової місії зв'язку України при штаб-квартирі НАТО.

У розділі V «Співробітництво заради більш стабільної Європи» задекларовано утворення кризового консультативного комітету для випадків, коли Україна вбачатиме пряму загрозу своїй територіальній цілісності, незалежності або безпеці.

 

В Декларації про доповнення Хартії конкретизовано роль Комісії НАТО-Україна, що має відігравати провідну роль у:

– контролі за процесом, початок якому було покладено на Бухарестському саміті НАТО;

– поглибленні постійного політичного діалогу та співробітництва між НАТО та Україною на всіх необхідних рівнях;

– сприянні зусиллям України, спрямованим на продовження політичних, економічних та оборонних реформ у контексті її євроатлантичних прагнень, метою яких є членство в НАТО, концентруючи увагу на ключових демократичних та інституційних перетвореннях.

Також під егідою Комісії НАТО-Україна започатковано розроблення Річних національних програм.

Окрім Президента України та Генерального секретаря НАТО, Хартію підписали: Королівство Бельгія, Королівство Данія, Федеративна Республіка Німеччина, Грецька Республіка, Республіка Ісландія, Велике Герцогство Люксембург, Королівство Норвегія, Королівство Іспанія, Французька Республіка, Канада, Італійська Республіка, Королівство Нідерланди, Португальська Республіка, Турецька Республіка, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки.

Указом Президента України від 24.09.2014 № 744/2014 уведено в дію рішення Ради національної  безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 р. «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності», яким визначено, що пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньополітичної діяльності у 2014 та наступних роках є подальший розвиток відносин стратегічного партнерства України з США, ЄС та НАТО.

Статтями 6 і 8 Закону «Про основи національної безпеки України» та статтею 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» визначено курс євроатлантичної інтеграції, а основними напрямами державної політики з питань національної безпеки і основними засадами зовнішньої політики України – поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації.

Ключовим системним документом розвитку співробітництва з НАТО та важливим інструментом здійснення реформ в Україні за підтримки Альянсу є Річні національні програми співробітництва Україна-НАТО, які розробляються з 2009 року і затверджуються указами Президента України.

 

Основою економічної співпраці країн-членів НАТО є стаття 2 Північноатлантичного договору, в якій зазначається, що держави Альянсу

“намагаються усувати суперечності у своїй зовнішній економічній політиці та сприяють економічній співпраці між окремими або між усіма учасниками Договору”.

Альянс завжди підтримує співпрацю між своїми членами, якщо йдеться  про економічні питання, які мають безпосередній вплив на безпеку і оборону.

Невід’ємним елементом економічної діяльності НАТО є співпраця з країнами-партнерами та іншими державами, з якими Альянс встановив співробітництво.

Так, співпраця в рамках Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП) реалізується шляхом конференцій, семінарів і засідань експертів.

Спільно розробляються схеми співпраці за допомогою Центру досліджень безпеки імені Джорджа Маршалла та інших установ. Ці механізми дають країнам – членам Альянсу можливість поділитися своїм досвідом з країнами-партнерами в низці сфер.

 

Останніми прикладами такої співпраці є

·                     економічні аспекти розбудови оборонних інституцій,

·                     економічні та фінансові аспекти боротьби проти тероризму,

·                     нові методики керування оборонними ресурсами в країнах Альянсу і партнерах.

Економічними структурами НАТО також здійснюється моніторинг економічних питань оборони і безпеки, включених в індивідуальні плани партнерства.

 

Співпраця України з НАТО у сфері економічних аспектів оборони та безпеки здійснюється на двох напрямах:

- інституційних діалог, який зосереджується на економічних питаннях оборони і безпеки та економічних аспектах перебудови оборонної промисловості;

- діяльність з перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас.

 

Спільна робоча група Україна-НАТО з питань економічної безпеки (СРГ)

У ході засідань СРГ з питань економічної безпеки обговорювалися теоретичні та практичні питання економічної безпеки, розглядалися концепції забезпечення цієї важливої складової загальної безпеки держави.

Починаючи з 2007 року до порядку денного засідань СРГ з питань економічної безпеки включено проблематику енергетичної безпеки та безпеки енергетичної інфраструктури. 

З 2008 року у рамках СРГ Україна - НАТО відбувається співробітництво по боротьбі з фінансуванням тероризму та запобіганні відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України спільно з Місією України при НАТО та Офісом зв’язку НАТО в Україні є організатором засідань СРГ, до участі у яких, залучаються представники Міністерства оборони України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Національного інституту стратегічних досліджень, а також Міжнародного секретаріату НАТО та низки  неурядових організацій.

 

Науково-технічне співробітництво Україна – НАТО

Взаємодія України з НАТО у сфері науки та захисту довкілля розпочалася у  1991 р. і здійснюється із застосуванням механізмів програми НАТО/Партнерства заради миру «Наука заради миру та безпеки».

Метою цієї програми є сприяння співпраці науковців з країн-членів і партнерів Альянсу та фінансування наукових досліджень в галузі безпеки (у формі виділення грантів на реалізацію багаторічних проектів, семінарів, курсів, тренінгів та зустрічі науковців).

Ключовим механізмом забезпечення координації та взаємодії співробітництва у сфері науки та охорони навколишнього середовища є Спільна робоча група Україна-НАТО зі співробітництва з питань науки та довкілля , утворена у 2000 році.

На сьогодні Україна перебуває на першому місці серед країн-партнерів Альянсу за кількістю наукових проектів та обсягом їх фінансування в рамках цієї Програми.

Для отримання гранту на реалізацію наукового проекту у рамках Програми  необхідно подати заявку та презентувати відповідну проектну пропозицію.

Заявка на отримання грантів для реалізації проектів подається напряму, шляхом заповнення спеціальної форми на багаторічний проект на сайті НАТО (Multi-year research & development projects).

Проектна пропозиція має обов’язково включати потенційних країн-партнерів з реалізації проекту, орієнтовний термін виконання та необхідну суму на його реалізацію (в тому числі очікувані дотації за Програмою). Крім того, вона повинна відповідати пріоритетам НАТО у відповідній сфері, а саме бути спрямованою на:

– зміцнення євроатлантичної та міжнародної безпеки,

– забезпечення миру та стабільності шляхом застосування найкращих наукових та технологічних підходів до вирішення питань, які викликають занепокоєння країн-членів та партнерів НАТО.

В Україні проекти в рамках Програми НАТО "Наука заради миру і безпеки" реалізуються у таких галузях: 

- захист від хімічних, біологічних, радіологічних та ядерних речовин;

- технологічні виявлення;

- кіберзахист та застосування передових технологій у царині безпеки;

- безпека довкілля.

Щоб повною мірою використати відкриті для України можливості зближення з НАТО укладені рамкові угоди і триває робота над відповідними імплементаційними угодами у рамках Трастових фондів на підтримку обороноздатності України. Таких фондів налічується шість:

- Трастовий фонд НАТО з кібербезпеки;

- Трастовий фонд НАТО з реформування систем логістики і стандартизації ЗС України;

- Трастовий фонд НАТО з фізичної реабілітації (протезуванні) військовослужбовців, поранених в АТО;

- Трастовий фонд НАТО з модернізації системи управління та зв’язку;

- Трастовий фонд НАТО з перепідготовки та соціальної адаптації військовослужбовців;

- Трастовий фонд НАТО з розвитку національної системи протимінної діяльності та протидії саморобним вибуховим пристроям.

Окрім того, запрацював перший в рамках Комісії Україна-НАТО Трастовий фонд з перезахоронення радіоактивних відходів.

В українському суспільстві збільшується суспільна підтримка курсу на членство України в НАТО. За різними даними – це 40-50%.

 

версія для друку